Методичний підхід щодо оцінювання показників достовірності методів дефектоскопічного контролю елементів конструкції літальних апаратів
DOI:
https://doi.org/10.54858/dndia.2023-19-19Ключові слова:
літальний апарат, елемент конструкції, дефект, виявлення, діагностування, дефектоскопічний контроль, ймовірність, середньоквадратичне відхилення, точність, похибка вимірювань, достовірність, робочі еталони, вірогідність контролюАнотація
Основними показниками ефективності дефектоскопічного контролю елементів конструкції літального апарата є надійність та достовірність результатів контролю, які підлягають метрологічному контролю.
У статті на основі аналізу функціональних можливостей методів дефектоскопічного контролю встановлено, що в процесі дефектування елементів конструкції літального апарата реалізуються різні технології визначення факту наявності дефекту, які обумовлюють різні підходи до оцінювання достовірності результатів контролю.
На основі аналізу методів оцінювання достовірності результатів вимірювань у метрології та проведених досліджень запропоновано методичні підходи до кількісного оцінювання показників достовірності методів дефектоскопічного контролю, які базуються на емпіричному визначенні статистичних оцінок параметрів дефектів робочих еталонів та атестованих зразків дефектних деталей.
Посилання
Дефектоскопия деталей при эксплуатации авиационной техники. – М.: Воениздат, 1978. – 231 с.
ДСТУ 2389-94. Технічне діагностування та контроль технічного стану. Терміни та визначення: – К.: Держстандарт України, 1994. – 24 с.
Контроль неразрушающий авиационной техники. Требования к применению, организации и проведению работ. – М.: Стандартинформ, 2013. – 12 с. 4. ГОСТ 13216:74. Планирование испытаний на надежность. – М.: Изд-во стандартов, 1974. – 15 с.
ДСТУ В 3263-95. Метрологічна експертиза зразків і комплексів озброєння та військової техніки.– К.: Держстандарт України, 1996. – 26 с.
Ружин П.О., С.Т. Пацера, В.АК. Дербаба, В.І. Корсун. Вплив невизначеності вимірювань на відсотки неправильно забракованих деталей при двофакторному контролі. Системи обробки інформації. – Харків: ХУПС, Вип. № 4, 2018. – С. 140–149. 7. Володарський Є.Т., Кухарчук В.В., Поджаренко В.О., Сердюк Г.Б. Метрологічне забезпечення вимірювань і контролю. – Вінниця: ВЕЛЕС, 2001. – 219 с.
Кошова Л.А. Забезпечення єдності вимірювань. Концептуальні засади. Монографія. – К.: НАУ, 2009. – 178 с.
ДСТУ 2865-94. Контроль неруйнівний. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 24 с.
ГОСТ 20911 89. Техническая диагностика. Термины и обозначення. – М.: Изд-во стандартов, 1989. – 15 с.
ДСТУ ISO/IEC 17025:2006. Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій. – К.: Держстандарт України, 2006. – 19 с.
Система неразрушающего контроля. Виды (методы) неразрушающего контроля. Термины и определения. Серия 28. Вып.4. – М.: Стандартинформ, 2003. – 260 с.
Енциклопедія термінів, визначень і пояснень будівельних матеріалів. Система неруйнівного контролю. Види (методи) і технологія неруйнівного контролю. – К.: Вид-во Мінрегіонбуд України, 2006. – 496 с.
Демченко М.О., Филиппова М.В., Безручко В.М. Системи неруйнівного контролю балочних споруд. Системи обробки інформації. – Харків: ХУПС, Вип. № 6, 2015. –– С. 39–42.
Достоверность керновых проб и выбор диаметров скважин при разведке месторождений. Под ред. Ю.Т. Морозова. – Л.: Недра, 1982. – 59 с.
Бачурін С.М., Заруба О.Г., Шишацький Р.В. Основні положення методики оцінювання ефективності функціонування системи збору трофейних зразків озброєння та військової техніки. Збірник наукових праць. – Черкаси: ДНДІ ВС ОВТ, Вип. №1(15), 2023. – С. 20–25.
Осадчук О.В., Семенов А.О., Барабан С.В. Підвищення вірогідності неруйнівного контролю структурних перетворень некристалічних напівпровідників. Вінницький національний технічний університет. Електротехнічні та радіотехнічні вимірювання. – Вінниця: “Велес”, 2012. – С. 43–48.
Шматко Д.З., Кочнєва О.В. Обчислення вірогідності визначення дефектів деталей методами неруйнівного контролю. – Вінницький національний технічний університет. Електротехнічні та радіотехнічні вимірювання. – Вінниця: “Велес”, 2017. – С. 51-54.
ДСТУ EN 1330-2:2008. Контроль неруйнівний. Термінологія. – К.: Держстандарт України, 2006. – 21 с.
Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л. Д. Основы моделирования и первичная обработка данных. – М.: Финансы и статистика, 1983. – 471 с.
Ціделко В.Д., Яремчик М.А., Затока С.А., Бурченков Г.К., Шведова В.В. та ін. Основи метрології та вимірювальної техніки. – К.: “Політехніка”, т. 2, 2013. – 236 с.
Закон України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності.” – Закон № 2496-VIII від 10.07.2018.
ГОСТ 8.207-76. Прямые измерения с многократным повторением. – М.: Изд-во стандартов, 1978. – 11 с.
Бусленко Н.П. Моделированиє сложных систем. – М.: Наука, 1978. – 400 с.
Мильграм Ю.Г. Таблицы и графики для вероятностных расчетов. Часть первая. – М.: Издание ВВИА им. проф. Н.Е. Жуковского, 1974. – 381 с.
Справочник по прикладной статистике. Под ред. Э. Ллойда, У. Ледермана, т. 1. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 510 с.
ДСТУ 2681-94. Державна система єдності вимірювань. Метрологія. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 68 с.
ГОСТ 11.004:74 (СТ СЭВ 876-78). Прикладная статистика. Правила определения оценок и доверительных границ для параметров нормального распределения. – М.: Изд-во стандартов, 1974. – 29 с.
Кузьміч О.Є., Аркушенко П.Л., Андрушко М.В., Гайдак І.Г., Пащенко С.В. Розгляд алгоритму експлуатації авіаційної техніки Державної авіації України “за станом” з використанням наземних засобів технічного контролю та систем бортових вимірювань. – Чернігів: ДНДІ ВС ОВТ, Вип. №3, 2021. – С. 73–78.
